Мене часто запитують читачі мого роману "Диваруки", чому головний герой помирає за нез'ясованих обставин в кінці роману? Чому він не шукає свою кохану тоді, коли вона несподівано зникає з його поля зору? Чому він так байдуже реагує на те, що пов'язано з нею? Що це за архетип? І хіба художник не повинен бути навпаки дуже чутливим та емоційним?

Також читачі цікавились, хто став прообразом мого головного героя?

Що ж, тоді почну з останнього запитання: ніхто! Я вигадала цього героя повністю самостійно і ніколи та ні в кому не зустрічала навіть приблизно подібної поведінки чи змісту подій. Хочу зауважити й те, що жоден інший герой роману теж немає прообразу в реальному житті та жодна подія не відбувалась ніколи. Абсолютно все в романі - мій вимисел! ... Читати далі »

Всі ми знаємо, що в наш час досягнення успіху супроводжується необхідністю йти на компроміс із совістю: робити для цього аморальний вчинок чи ні. Навіть більше: якщо ти демонстративно (чи таємно) вчиниш хоча б один аморальний вчинок - то вже отримуєш пропуск у світ можливостей, де його розцінять, як силу волі та рівень стресостійкості, податливості системі (групі, яка входить до неї), та уміння носити маску і вчасно її знімати при потребі! 
Фальш, лукавство, єхидність, формулювання себе, як людини з амбіціями - все це основа, на якій тримається рівень гри "досягни успіху". Діє такий же принцип і в літературі! Хто дивився "Лондонські поля" - відразу згадає кінець фільму, де письменник заявляє: "мої читачі заслуговують на такий стиль"... Хоч насправді автор роману - зовсім інша людина! 
Я часто замислювалась над тим, який важливий факт у житті людини! Без факту ми не бачимо справжньої картини! Прихований ... Читати далі »

ПРО СЕБЕ 

Напевно, це дивно не знати, що писати про себе. Маючи таку складну біографію, я не знаю, з чого почати. Може тому я й стала письменником, що в різних стилях легше побачити себе. В публістичному я вмію формулювати інформацію для широкого загалу. В епістолярному жанрі я відкрита і пишу доступно й зрозуміло. В художньому я нарешті отримую можливість показати те, що відчуваю, розкрити характери героїв, створити новий погляд на життя, вигадати ті події, які б мені хотілось мати, або ж описати ті події, які вже відбулись. Отже, все ж таки я асоціюю себе з літературою і називаю себе письменником, хоч в резюме я вказую себе, як автора книг, лише в розділі хоббі.

А свою професійну діяльність описую в списку, починаючи з навчання у Глибоцькому ліцеї. Дійсно, кожна людина починає свій життєвий шлях зі школи. Глибоцький ліцей я завершила зі с ... Читати далі »

Вітаю Маму - Марію Вікторівну Ілюк з заслуженою відзнакою - грамотою Чернівецької облдержадмінстрації!

Бухгалтером вона працює вже більше 43 років, і з них третина років - заступником головного бухгалтера при різних керівниках. Не одне покоління бухгалтерів цієї централізованої бухгалтерії Глибоцької районної лікарні навчалось саме у неї і здобуло свої успіхи у професійній діяльності завдяки отриманій практиці! ... Читати далі »

Нарешті мій роман "Диваруки" можна придбати в електронній версії на Українському авторському порталі http://book-ua.net/Dyvaruky/

Анотація до роману: Їхнє несподіване знайомство змінило долі. Одружена розлучилась заради шансу бути з ним, але різниця в соціальних статусах та підступні вчинки людей назавжди розлучили їх. Багатий художник... Скромна поетеса і просто незвична жінка... Їхні дивні життєві шляхи сплелися в "диваруки"...

"Сhallenge yourself to be different"...

(цитата з інтерв'ю)

Я хочу розповісти про людину, яка вже вдруге допомагає мені в житті. Безкорисно. Не будучи знайомою зі мною у реалі. Офіційне спілкування тільки на сторінках ФБ.

... Читати далі »

                                                                                                                               Присвячено тексту Лесі Українки

«Твої листи пахнуть зів’ялими трояндами»

Листування Ольги Ілюк та автора, який виявив бажання залишитись невідомим.

Йому. 24.01.04 р. ... Читати далі »

Ти все мені пояснив ціною свого життя. Кожна мить стала яснішою. Я пізнала, що таке вірність. Тому що твоя вірність була єдиною в моєму житті =і безсумнівною. І я розумію, що це не була вірність собаки своєму господарю, а це була вірність учня, вірність друга і вірність того, хто хоче розділити трапезу з тобою. Коли я ходила з ним на пікнік, то мені здавалось, що він їсть, а я насичуюсь його апетитом. Він біжить по лісу, а я лечу поруч з ним в його польоті свободи і любові до природи. Він спит ... Читати далі »

                                                                      ПАМ’ЯТІ ВОЛИНСЬКОЇ ПОЕТЕСИ СВІТЛАНИ КОСТЮК

Бог забрав її на Різдво. Вона боролась до останнього і вірила, що Святвечір ще встигне зустріти з дітьми… Зустріла… І пішла… Він повернув Собі цей промінь світла – її осяйну поетичну душу. Душу Світлани Костюк – відомої поетеси з Волині, лауреатки  багатьох премій, педагога, журналіста, грома ... Читати далі »

Уривок з нового роману "ЗНАВЕЦЬ"

Розділ 6.

...

Того дня, 3 вересня, їй зателефонував директор Анатолій Крит і запросив на чергову творчу зустріч ввечері в суботу у маєтку під Чернівцями. Повідомив, що приїдуть й автори з Києва, з Франківська. Вона погодилась. Цей маєток подобався своєю охайністю, загорожений високим парканом, він ховав в собі розкішний триповерховий будинок, затишну веранду та велику альтанку, поруч з якою стояв камін, де смажили шашлики, та невеличкий став, де можна було ловити рибу і постояти на симпатичному місточку, з вирізьбленими кованими перилами.

Вероніка вже знала, що всі вдягають на такі вечірки зручний одяг, в якому можна легко забратися в невеликий човен та поплисти ставом, розглядаючи симпатичні берізки, ... Читати далі »