ПАМ’ЯТІ ВОЛИНСЬКОЇ ПОЕТЕСИ СВІТЛАНИ КОСТЮК

Бог забрав її на Різдво. Вона боролась до останнього і вірила, що Святвечір ще встигне зустріти з дітьми… Зустріла… І пішла… Він повернув Собі цей промінь світла – її осяйну поетичну душу. Душу Світлани Костюк – відомої поетеси з Волині, лауреатки  багатьох премій, педагога, журналіста, громадського діяча.

Світлана Костюк любила промовляти: тримаймося на відстані променя! Кожним своїм поетичним рядком вона оспівувала красу Віри в Бога і Української Душі! Без перебільшення саме її поезію Добра й Любові можна назвати втіленням Величі Духу самої Поезії! Вона зуміла освятити українську поезію своєю творчістю і цим спасла її від своєрідної деградації так званих «дегустаторів», «смаки» яких насправді дуже далекі від істинно-майстерних.

Саме їй дав Бог таку сміливість Художнього Слова, що Воно постає в своїй справжній гармонії змісту і форми, і цим неодмінно заслуговує не лише визнання, а й трепетного співпереживання написаному нею.

Остання її збірка «Зцілення любов’ю», що вийшла друком наприкінці 2016, стала своєрідним підсумком для всього її життєвого та творчого шляху. В ній вона розкриває себе, як людину, яка не просто бореться з важкою недугою - вона вірить у вищий сенс буття і любить кожну подаровану Богом мить. Кожен рядок дарує нам цілий всесвіт її роздумів, переживань та пізнань.

«І знову я біжу кудись по колу. Де всі стежки – як навісні мости… Сліпців і звірів – тьма… ну а навколо – до вітру пришвартовані дроти… Такі міцні, що годі обірвати, такі колючі, що не обійти… І видає лукавий автомати… і ти уже не годен утекти… Бо всі стежки ведуть лише до себе, бо всі дороги сходяться в одну… І ти руками ловиш клаптик неба… і гойдалку – легку і навісну… Здіймаєшся над буднями і пишеш… так пишеш, аж заходишся плачем… Написаним уже живеш і дишеш, сплітаючи любов і дикий щем, і світла незнищенного вітрила, що потайки торкаються небес… Ти щось таке в поезії відкрила, що стало таємницею чудес… Що стало кодом вічної свободи, що здатне оживляти плоть і дух… І ці таємні надкосмічні коди – до СОНЦЯ траєкторія і рух… Твій білий біль і сонячна молитва… Приреченість свята і далина… Не програна іще з собою битва… Іде війна…» (Із збірки «Зцілення Любов’ю», 2016).

Світлана Костюк в цій війні досягнула перемоги своїм самопізнанням і закликає кожним своїм поетичним словом не боятися випробувань заради Свободи Духу та Любові до Істини!

«Спасибі, Вседержителю Святий,

За щастя мить, за одержиму мрію…

За біль душі - пекучий і густий,

За те, що всім і вся прощати вмію…

В овечих шкірах друзям, ворогам

(А втім, я їх такими не вважаю)

Я просто йду, а ідучи – згораю

І вірую високим небесам…

Не визнаю хвалебних одкровень,

Лукавства й лицемірства не приймаю…

Сама собі звітую кожен день,

Сама себе самотністю караю…

Від фальші вибухає кожен нерв,

Від підлості струна душі німіє…

Бо що нас порятує всіх тепер,

Як не любові світла літургія…

Від прірви і від воєн вбереже

Лиш лик Христа, що був за нас розп’ятий,

Уміння розуміти і прощати

Сьогодні… тут… з молитвою… уже.» (З тієї ж збірки поезій).

В ній не було пафосу і прагнення прославитись, але саме вона отримала міжнародне визнання і щиру любов прихильників, які рятували її усім миром: зібрали кошти на лікування, організували поїздки на вручення премії до Італії, на прощу до Єрусалиму. Вони не залишились осторонь її біди, і всі разом вибороли для неї ці два такі важливі останні роки її життя, на які не надіялись навіть лікарі!

А Різдво 2017 подарувало їй зустріч з Богом!

Близькі друзі кажуть, що вона пішла красиво, так, як мріяла… Христос її молитву почув!

І зцілення Своєю Святою Любов’ю подарує їй вже на небесах!

Світла пам’ять Благородній Душі!

Ольга Ілюк

7.01.2017