18.

Чим більше пережила людина – тим більше в ній благородства або ж навпаки - нахабності й безнаказаності, адже пережитий досвід міг розвинути в ній як почуття відповідальності за когось та співчуття, так і протилежні почуття: байдужості і безкарності за свої вчинки.

Людина поспішає широкою дорогою туди, куди її вабить ціль. Ціль стати багатим і всі свої зусилля докладати для цього? Чому б і ні? Саме так і діє людина, виходячи з власної принциповості чи безпринципності.

І ось на її шляху з’являється якась перепона: наприклад, хтось з рідних починає важко хворіти, або ж народжується з вадою… Що вона обере? Турботу, опіку, співчуття чи відречення, відмову від опіки та байдужість і забуття заради досягнення успіху?

А як щодо кохання? Обере людина кохання?

Кажуть, кохання – це коли дивляться не один на одного, а в один й той же бік, тобто, мають спільні цілі. Але я й тут є своя болюча таємниця.

Саме завдяки таким поставленим цілям буде тривати невдалий шлюб, хоч почуттів та позитивних емоцій в ньому давно немає.

Саме ціль визначить вибір його чи її: розірвати стосунки і бути з тим, хто викликає справжню симпатію, або ж зберегти їх, не зважаючи на проблеми. Змінити ціль і наміри в житті з вектора «невдалого сімейного життя» в «щасливе сімейне життя» або ж не змінювати нічого!

І тут суть навіть не в тому, що хтось із них може сказати: ти не відповідаєш моїм очікуванням, а суть в тому, що серце людини підказує їй бути з тим, хто більше імпонує внутрішньому пошуку симпатії душі та природному потягу бути саме з цією людиною, а не з іншою.

Наприклад, мене завжди цікавило, чому хлопці, які захоплювались моєю зовнішністю, не знали, про що вести зі мною бесіду, коли знайомство ставало більш тісним і відвертим.

Відвертість дивувала їх, а мене дивувала їхня гра і марні обіцянки або надмірна самовпевненість чи навіть самодурство. Це викликало не просто подив, а бажання одразу ж припинити спілкування.

Пригадую, як один киянин, оператор київського телеканалу, після прес-конференції президента Ющенка, де ми познайомились, настоював на нашій з ним зустрічі ввечері. І от я погодилась. Ми спілкувались, він показав мені телевежу, і на одному з найвищих поверхів ми пили вино за знайомство, і, загалом, усе нам подобалось. Потім він показав мені ботанічний сад, що чарівно зацвів магноліями… Через декілька тижнів ми поїхали разом на море. Він був щирим, але на його запитання, чи я з ним одружусь, я відповіла, що, напевно, це буде нерозумне рішення, адже в мене немає помешкання в Києві, а винаймати дуже дорого, до того ж, я в Києві того літа була ненадовго, я саме поступила в інститут у Львові, тому немала наміру переїжджати чи виходити заміж.

Він систематично надзвонював, я вже починала звикати до нього, до його голосу – аж раптом він зізнався, що одружився днями на дівчині, з якою зустрічався 6 років. Він одразу ж розповів мені про неї ще під час нашого знайомства, про те, що вона із забезпеченої сім’ї батьків-бізнесменів… І тому я абсолютно не здивувалась. Але здивувало мене інше: якщо він точно знав, що буде з нею, бо це для нього вигідний шлюб, адже ні в нього, ні в його матері не було навіть свого орендованого помешкання у Києві, то навіщо потрібні були ці маревні почуття? Йому самому для чого вони були потрібні?

Згодом я не раз помічала, що чоловіки чітко обирають саме той вектор спілкування, який вигідний їм. Що б то не було: просто секс чи просто любов – все одно саме корисливість ставала на заваді їхньому серцю. Вона в один момент прокидалась і з усією могутністю своїх беззаперечних аргументів знищувала найменші пориви їхньої душі…

Ніхто з них не обрав душу і почуття!

Ніхто з тих, кого я знала!

Лише ціль ставала визначенням їхнього наступного кроку.

І я рада, що це єдине, що їх може втішити – досягнута ціль. Хоча, як відомо, досягнута ціль якраз не втішає, а розчаровує, і змушує бігти далі, як по замкнутому колу!

Я ж ніколи не обирала ціль. Я відпускала будь-яку корисливість і точно знала, що через корисливість не буду з жодним чоловіком просто тому, що не зможу зіграти, а фальш він розпізнає вмить! Чому я не вмію грати?

Чому я не корислива, Боже?

Моє життя було б цілком нормальним, благополучним і, на чужий погляд, цілком щасливим, якби я просто вміла в собі обирати ціль, а не мрію, обирати корисливу мету, яку треба досягнути, наприклад, материнство, кар’єра, успіх…

Ти створив мене по Своєму образу і подобію! Я, так само, як і Ти, не можу прагнути матеріальних благ, визнання, поваги від людей і звичних комфортних умов для життя! Я не маю амбіцій! Так само, як і Ти, Ісусе, я не маю амбіцій і не шукаю слави!   

Ти ж не прагнув поваги у людей, адже якби Ти її прагнув, то поводився б більш гнучко, не викривав би фарисеїв та книжників, які користувались шаною у тодішнього люду завдяки своєму статусу та визнанню! Ти б погодився стати політиком і почати боротьбу Ізраїльського Народу проти римлян! Ти б почав домовлятися з тодішньою опозицією і готувати наступ, адже Тобі пропонували такий шлях, а це саме той шлях, коли є всі можливості прославитись і догодити людям, народу!  

Ти б міг навіть під час суду поводитись по-іншому! Зрештою, ти міг би втекти тоді з Єрусалиму і продовжувати свій життєвий шлях, хоч і скромний, зате з перемогами над тодішніми хворобами та бідами!

Але ж ні!

Ти навіть свого житла не мав! "Птахи мають гнізда, тварини - нори, і лише Син Людський немає де голову прихилити" - так ТИ казав про себе. Ти нічого не мав, крім свого Дару бути Богом!

Ось цей Твій Дар бути Богом, і Людиною водночас, допоміг Тобі роз’яснити нам, що таке життя вічне, що таке благородність, що таке любов, що таке скромність і що це таке бути «не від світу цього».

Я не жалкую за жодним парубком чи чоловіком, який мене проміняв на вигідні стосунки, шлюб заради користі, бізнес чи просто любов до заробляння грошей!

Жоден з них не приніс мені щастя й любові! Бо щастя й любов – це цілком безкорисні речі, які, по суті, можеш подарувати людині лише Ти, і лише через те, що вона в них ВІРИТЬ!

Та найцікавіше полягає в тому, що я свідомо при знайомстві розповідаю тепер про свої трудощі, про хворобливість через пережиту травму, яку переношу досить складно, і коли інтерес після цього вщухає, я тут же розумію, що в такої людини були цілком корисливі мотиви в спілкуванні зі мною. А що ти візьмеш з бідної та хворобливої? Нічого! Отож-бо, люблять не за багатство чи за здоров’я, а тому, що людина викликає справжні почуття в серці, які більше ніде не знаходиш, ні з ким, тому й бережеш, як найвищий скарб.

Ти вважаєш, Боже, що це лише мрія – ТАКА безкорисна любов?

Але я й живу на цьому світі теж тільки через цю найвищу мрію: просто ЖИТИ!

вересень-жовтень 2015

О.Ілюк