ВІД СВЯТОЇ КУПЕЛІ - І ДО ГРОБУ:

КОРОТКИЙ УСТАВ ПРАВОСЛАВНОГО ХРИСТИЯНИНА

В ім‘я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Про звання християнина та його обов’язки

Звемося ми всі християнами тому, що віруєм в Господа Ісуса Христа, належимо Його Святій Церкві та виконуємо Євангельський закон, а православними звемося тому, що віруємо правдиво і славимо правильно, тобто так, як написано в Слові Божому (Біблії), і як нас навчили святі Отці на Вселенських соборах.

Отже, зрозуміло, що ми зобов’язані, по-перше, знати Закон Божий, свою віру, і «бути завжди готовими кожному, хто потребує відповідей по нашій вірі, надати її зі смиренням та благоговінням» (1 Петр. 3, 15), а, по-друге, виконувати Закон Божий та святі заповіді, і таким чином «чинити достойно звання, в яке ми призвані» (Ефес. 4, 1). А звання наше християнське – воістину велике й небесне, тому що ми «викуплені дорогою ціною» - Кров’ю Ісуса Христа і повинні бути храмом Духа Святого (1 Кор. 6, 19), дітьми Отця Небесного, спадкоємцями Божими і співспадкоємцями Христу (Рим. 8, 17). Тому то святі апостоли й називають християн – «родом вибраним, царським священством, народом святим» (1 Петр. 2, 9).

На жаль, багато хто не знає й не усвідомлює висоти й величі свого християнського звання, не знає своїх обов’язків, не виконує їх і живе, немов язичники, в нечистоті: одні так чинять по своїй темноті духовній, інші – через духовну лінь, а треті – по самовпевненості та гордині. Але молить всіх вас Св. Церква устами св. ап. Павла: «чиніть достойно звання, в яке ви призвані» (Ефес. 4, 1), інакше будете не дітьми Божими, а дітьми диявола, які виконують його забаганки (Іоан. 8, 49), - дітьми пітьми, які «знову розпинають в собі Сина Божого і чинять наругу над Ним, нехтують Ним» (Евр. 6 і 10), і які, якщо не розкаються, будуть прокляті Господом Богом і підуть, як спадкоємці диявола, разом з ним у вічний вогонь (Мф. 25, 41).

Страшно впасти в руки Бога Живого (Евр. 10, 31). Тому будьмо старанно вивчати Закон Божий, свої обов’язки, будьмо відповідально їх виконувати, працюючи на славу Божу зі страхом і радіючи Йому з трепетом.

Всі обов’язки християнина Сам Господь Ісус Христос розділяє на дві основні заповіді: на обов’язки перед Богом і обов’язки перед ближнім (Мф. 22, 36); подібно до цього й заповіді Закону Мойсєєвого були розділені на дві скрижалі (дошки): подібно до цього і ми цю книгу ділимо на дві частини, і в них розповімо, якомога зрозуміліше й скорочено, про всі  обов’язки християнина, а саме: в першій частині - про віру в Бога і в Св. Церкву, про св. таїнства, про молитву, про свята, пости та ін., а в другій частині -  обов’язки по відношенню до ближніх, сім’ї, суспільства, держави, а також про обов’язки до себе самого, так, щоб в цій книзі коротко викласти все життя християнина «від святої купелі й до гробу» - весь устав християнського життя.

Господи, допоможи!

 ЧАСТИНА ПЕРША

ВІРА В БОГА І В СВ. ЦЕРКВУ

Ми – православні християни віруєм в Єдиного Бога, в Св. Трійцю славимого: в Отця, Сина і Св. Духа, в Трійцю Єдиносущну і Нероздільну. Бог-Отець «так полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного» на спасіння світу (Іоан. 3, 16); а Син Божий – Господь Ісус Христос по тій же божественній любові «Себе віддав за Церкву» (Ефес. 5, 25), тобто, постраждав за всіх віруючих, «нехай же буде Церква святою й непорочною».

Воплотившись від Духа Святого і Марії Діви, Він через проповідь Євангельську і страждання на хресті здійснив справу нашого спасіння, яку отримує кожний віруючий тільки в св. Його Церкві, - в Тілі Христа (Ефес. 4, 11), через благодать Пресвятого Духа. Вознісшись на небо, Господь Ісус Христос послав від Отця Духа Святого в вигляді вогненних язиків, а Він, утішитель Благий, через апостолів, пастирів та вчителів церкви - !) «відтворює Тіло Христове» (Еф. 4, 11), ловлячи людей в царство Боже; 2) виливає Свою благодать і витворює божественні тайни (1 Кор. 4, 1) і пасе овець Церкви Христової (Діян. 20, 28). Він Учитель істини. Освячувач і Утішитель (Іоан. 16).

Істинно вірувати в Бога Триєдиного означає не тільки визнавати, що Бог існує, але й любити Його і поклонятися Йому. Інакше віра наша буде мертвою, або бісівською: «і біси вірують і тріпочуть» (Іоан. 2, 17), «віра без діл мертва» (Іоан. 2, 17). Вірувати ж потрібно так, щоб догодити Богові і успадкувати вічне спасіння: «без віри вгодити Богу неможливо» (Евп. 11, 6). «Віруй в Господа Ісуса Христа, і врятуєшся ти і весь дім твій» (Діян. 16, 31).

Якщо істинно вірувати в Бога - означає любити Його, то що ж значить ЛЮБИТИ БОГА? Адже на словах багато говорить, що готовий і муки перетерпіти за Христа, а на ділі продає Його, часто навіть того не помічаючи, дешевше, ніж за 33 срібника.

Любити Бога означає виконувати Його св. заповіді, означає – любити ближніх: «Хто має заповіді Мої, - говорить Господь, - і виконує їх, той любить Мене» (Іоан. 14, 21). «Хто говорить: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той лукавить» (1 Іоан. 4, 20).

По вознесінні на небо, як ми казали, Господь Ісус Христос всі скарби благодаті, всю владу вручає святій церкві, яку Він «здобув Кров’ю Своєю» (Діян. 20, 28), і повелів підчинятись їй, як Самому Собі: «якщо (хто) й церкви не послухає, то нехай же буде він тобі, як язичник і митар» (Мф. 18, 17). «Той, хто слухає вас, сказав Господь апостолам та їх спадкоємцям – пастирям церкви, Мене слухає, а той, хто зрікається вас, той Мене зрікається» (Лук. 10, 16).

Тому, віруючи в Бога і підкоряючись Йому, ми повинні вірувати і в св. церкву і підкорятися їй, - любити її, як нашу св. матір: «вірую… в єдину, святу, соборну й апостольську церкву» (ІХ чл. «Симв. Віри»). Церква є не що інше, як суспільство людей православно-віруючих, якими керує священно-покладене начальство – пастирі церкви – (Діян. 20, 28), і вирощене св. таїнствами, тобто, Церква є суспільством тих, що спасаються. 

Церква буде завжди стояти непохитною і ніким неподоланою, до Другого пришестя, хоча й будуть боротися з нею всі сили пекла (Мф. 16, 18). Вона завжди живе благодаттю Св. Духа, і Господь Ісус Христос невидимо через пастирів керує нею, як Кормчий (Еф. 1, 22), і через Церкву звершує на Землі діло спасіння людей: Церкві, в особі пастирів, вручені «ключі Царства небесного», дана божественна влада в’язати і розрішати гріхи (Мф. 18, 18). 

Церква охороняє в чистоті вчення Євангельське від єресі і розколу, зберігає в незмінності Таїнства, дотримується різноманітних уставів, як то: про молитву, про свята, про пости та ін., через що св. Церква і зветься стовпом та утвердженням істини (1 Тим. 3, 15), ось тому тільки в Ній серед буремного життєйського моря, як у Ноєвому ковчезі, можемо отримати спасіння (1 Петр. 3, 21), а засобами для спасіння в Церкві стає послух їй (Мф. 18, 17), і відповідно - Богом встановлені таїнства, без яких спасіння неможливе. Про кожне з цих таїнств скажемо окремо.

Таїнств всього сім: хрещення, миропомазання, причастя, покаяння, священство, шлюб і єлеоосвячення (соборування).

Перші чотири таїнства повинні бути прийняті обов’язково кожним дорослим християнином, а окремі три таїнства умовно. Таїнством називається така священна дія, при якій віруючому подається невидимо (таємно) окрема благодать Господня. 

(Продовження ЧИТАЙТЕ в моєму блозі. Наступний розділ - ХРЕЩЕННЯ).