ВІД АВТОРА

Серце дівчини настільки повинно бути заховане в Бозі,

щоб він шукав ЙОГО, щоб знайти її.

В епоху всюдисущого Інтернету, і надто пришвидшеного ритму життя, неймовірного доступу до інформації та файлообмінників на будь-яку тему й задля будь-якої розваги, людина раптово стикається із проблемою перенасичення усім тим, що здавалося б, мало принести їй насамперед почуття щастя та благополуччя. Але саме в той момент і відбувається найскладніше: трагізм сучасної людини. Маючи дозвіл на будь-який вид щастя, вона отримує лише його ілюзію. І в момент усвідомлення цього, втрачає найменшу надію пізнати, в чому ж воно повинно полягати, або чому замість, щоб бути щасливою згідно встановлених правил цього поняття, (а в кожної епохи воно своє!), вона навпаки нещасна?

Втрачені покоління, втрачені дитинства, втрачені сподівання…

Це все – епоха 21 століття. Діти не помічають природи, бо живуть віртуальними іграми, люди не мають часу для спілкування з реальним друзями, бо їх час займає спілкування з віртуальними, професії в Інтернеті більш привабливі, ніж щоденні комунікації в колективах, кохання по мобільному значно легше і активніше сприймається, ніж постійне прагнення один одного в реальному часі та вимірі…

І водночас, можливості людські виходять за рамки дозволеного: нагода полетіти в будь-яку країну в той же момент, коли з’явилось таке бажання, відразу ж переносить твої думки і враження в інший світ та миттєво відволікає від тієї теми, що болить…. Люди шукають щастя там, де його нема, і не помічають там, де можуть знайти. Безліч спокус як віртуального виміру, так і реальних подій, роблять людину заручницею власних примх та підживлюють пороки й нівелюють чесноти.

Порядність сімейного затишку, благополуччя дітей, повага до батьків, активне спілкування з молодим поколінням, християнська мораль та цінності – все це ми тепер намагаємось відшукати в посібниках у Google… Але ні на мить не замислюємось над тим, що наше прагнення до досконалості життя матеріального, побутового аж ніяк не може замінити прагнення душі пізнати духовне.

Інтелектуальні умовиводи, поради різноманітних філософських течій, сучасних чи древніх, спонтанність у виборі життєвого шляху, матеріальний комфорт чи соціально-правова захищеність - ніщо з цього не дає нам гарантій для почуття внутрішнього щастя, хоча у правильних пропорціях все це мало б дати нам таку гарантію, і справді мало б зробити людину щасливою! Сучасну людину 21 століття!

Проте, коли автор цієї книги спілкувався саме з людьми такого рівня життя, мусив констатувати факт протилежного ефекту. Люди з високим рівнем життя і добробуту, значними успіхами у власному житті, опинялись біля розбитого корита своєї душі і не помічали навіть того добра, яким благополучно користувались.

Цей роман про вибір людини: жити як всі, чи шукати себе… Відвойовувати свій простір у величезного світу можливостей та спокус, відвойовувати власне розуміння і свою ідентифікацію… І саме в цьому своєму вимірі оцінити красу життя не прочитаними в когось словами, а власним відчуттям та розумінням. Власною оцінкою та прагненнями зберегти і примножити цю красу!

І тільки в цій боротьбі нарешті приходить розуміння СПРАВЖНІХ можливостей для формування СВОГО ЩАСТЯ!

Пізнай Справжнє, повір в Істинне і полюби Вічне – і тоді ти пізнаєш Бога в собі, відчуєш ціну щастя і отримаєш безцінний дар… В чому полягає цей дар – нехай кожен читач визначить для себе сам, якою ціною дається він – нехай кожен це відчує власним серцем, і як втримати його у долонях – нехай кожен вирішить для себе індивідуально!

Мої «Диваруки» - лише щире поривання автора в цьому допомогти!

Ольга Ілюк