Я – Божа дитинка. Я завжди сприймаю Бога як Тата. Тому часто, як і вся малеча, прошуся до Нього на ручки. Спочатку Він просто їх торкається, а потім піднімає на руки і обіймає. Я розповідаю Йому про те, що мене вразило. Він уважно слухає і буває, гладить по голівці, щоб думки мої були світлими. Я Йому шепочу на вухо свої таємниці, а Він лише слухає. А потім, щоб ми краще зрозуміли один одного, Він цілує мене в лоб і тоді я відчуваю Його таємниці. Я не можу всіх їх зрозуміти, бо маленька ще, але я точно знаю, що це дуже важливо, що Він мені довіряє Свої, і що вони мене роблять кращою…

Потім Тато-Бог ставить мене на землю і каже:

 -  Ти в мене не одна…

Я не ображаюся, бо я дійсно не одна…. І біжу бавитись з іншими дітками…

Але як буває у всіх дитячих іграх, десь щось іде не так, і тоді або колінко розіб’єш, або хтось починає плакати… Або раптом стає так сумно…

Я не знаю, чи всі цю пустку відчувають, але я відчуваю… Коли десь забарюсь і щось зроблю не так, і хоч розумію, що Батько не сваритиме, але Його любляча рука із вказівним пальцем немов зависає в небі і я так тоді переживаю…

Я ж дійсно вчинила не правильно. Тоді я біжу шукати Його і  випитувати, як правильно. Він слухає, відповідає, показує мені хрест, на якому був розіп’ятий Його Син. І я тоді молюся Сину, бо він мені каже, що лише так я можу пізнати таємницю того, як правильно. Його Син і Мій Брат і Бог одночасно дуже терплячий, як і кожен старший брат. І дуже милосердний…

Він опікується кожною моєю думкою і кожну емоцію мою береже… 

Але коли я запитую Його про те, чому люди люблять так хаотично, Він відповідає, що навчитись любити по-справжньому можна лише через спілкування з Отцем, тоді кожен біль і кожна радість будуть розділені з Ним і збережені благодатними й світлими…

І ці розмови наші, і ці дотики до Божих Батьківських рук, і Його теплі поцілунки, особливо в мої долоньки – все це таке вічне і постійне, що напевно воно ніколи не закінчиться, бо я не уявляю, як це все може закінчитись, якщо Він є завжди. А мене що, тоді не буде? Ні, ми будемо разом, бо моя любов належить ЙОГО рукам і світло ЙОГО милосердя збереже її навіки…

Бо так захотів Господь - бути з людиною назавжди!