Цей рік приніс мені чимало нового, але найбільше запам’ятається враження від дерев. Я з дитинства їх люблю, а мій перший свідомий спогад з 1,5 річного віку теж пов’язаний з деревами у центрі Глибоки. Та саме в цьому році дерева відіграли особливу роль в моєму житті! Я часто відвідувала ліс, в компанії мами, друзів, прогулюючи своїх домашніх улюбленців… 
Ліс цього року був мною буквально досліджений: я вивчала його у зимовій сплячці, у весняному пробудженні, у літній тиші та спекотному мареві, в різнобарв’ї осені… І вчора я побачила його в очікуванні зимової сплячки, снігу, свят… Кожного разу він поставив переді мною різним: і шелест дерев, і освітлення променів сонця, і… І чи не вперше я побачила ліс довгим-довгим… Тобто йшла лісом годину-дві-три… Далеко, вглиб, де ще ніколи не була… І такого дивовижного інтересу я не пригадую в своєму житті! Це щось унікальне: вивчати ліс, який зростав тут до тебе і ростиме далі… І я найбільше люблю свою Глибоку саме через цей ліс на Воловії, який настільки красивий і неймовірний, що я більше ніде на світлинах в інтернеті таких пейзажів та ландшафтів не бачила… 
Він мене ніби заново народив: ліс й справді окрилює, якщо людина вміє дослухатись до цього польоту вітрів поміж гілок буків-грабів-дубів-берізок-сосен… 
Я вивчила не лише цей ліс, а й нарешті побувала знову, після 20-річної розлуки, на тих стежках, де гуляла в юності: біля Лісного озера, біля колії… 
Цього року Глибока відкривала мені свої таємниці: і те, як вони мене змінили, запам’ятається назавжди… Я бачила ті вулиці, на яких раніше не була, підіймалась на ті горби, які ніколи не досліджувала… І я усвідомила, що хочу в цій землі лежати, що не боюся свого кінця тут, на рідній стороні, вдома, де все настільки моє і неповторне, що саме тут і лише тут я бачу цю загальну картину гармонії, яку мені подарував Господь разом із народженням у смт. Глибока Чернівецької області на Україні!
І це прекрасно! Я пізнала не лише себе, а й свій рідний край! Я навчилась любити його краєвиди і людей, які тут живуть… Мені став дорогоцінний цей розмірений і водночас такий чіткий ритм життя в невеличкому містечку. 
І я вдячна цьому 2015 року за подаровану мені гармонію! 
Також дуже вдячна за це визнання мого творчого доробку, яке отримала під час зустрічі з учнями Карапчівського ліцею! Завдяки цим дітям, вже насправді таким дорослим і водночас ще таким юним та безтурботним, я зрозуміла, що поезія, яку пишу, залишиться в їхній пам’яті, як красивий чуттєвий спалах на життєвому шляху, що зігріватиме їх думками про перемогу добра й любові над злом і ненавистю, мистецтва - над буденністю, віри - над зневір’ям…! Особлива вдячність Альоні Товарницькій та Марії Опаєць за цю прекрасну зустріч! 
Я щаслива, що цей рік познайомив мене з такими чудовими людьми, як Георгій Придій, Віталій Гуменний, віртуально: Денис Куліш, Андрій Болкун, Тетяна Тимко, Владімір Лєрмантов (псевдонім для ФБ), Іван Рибак з родиною, Олексій Крєдісов з родиною та багатьма іншими. 
Важливим було відновлення спілкування (також на ФБ) з професором Олександром Кучабським, який викладав у ЛРІДУ НАДУ при Президентові України. Саме діалог з ним і його віра в мій талант допомогли мені визначитись остаточно зі своїм стилем та все ж таки наважитись на публікацію роману «Диваруки». З цього ж приводу хотіла б подякувати і Анатолію Томківу, (з яким теж познайомилась віртуально на Фейсбуку), за його щиру й високу оцінку мого роману «Диваруки»… 
Іще мені особливо приємно, що цей 2015 рік таки став тим роком, коли роман підписаний до друку, а тираж – повністю оплачено! Особлива подяка за це саме Олексію Крєдісову з родиною, який відгукнувся на мою пропозицію виступити головним спонсором цього видання! 
Але цей рік відібрав у мене друга – Володимира Говіщака. І ця втрата насправді дуже болюча, адже мені хотілось допомогти цій людині хоча б моральною підтримкою на відстані, та, на жаль, я не знала всіх деталей його життя і навіть мій подарунок – щенятко Ася, яка поїхала туди саменька в автобусі до Борислава Львівської області, де жив пан Володимир, не допомогло йому врятуватись від депресії… Боляче, але його втомлене серце не витримало усіх життєвих труднощів… Нехай з миром спочиває! 
Я багато молилась цього року. Особливо за перемогу нашого Народу в цій затяжній війні з Росією. Так само, як молились за це всі віруючі українці. Бог почув нашу молитву, ми маємо надію, що найближчим часом ця війна таки буде зупинена зусиллями наших партнерів у світі та наших безстрашних воїнів: тобто, і дипломатичним шляхом, і мужністю наших героїв ми таки визволимо Україну від цієї біди! 
У 2015 році я несподівано стала жертвою шахрайства, але зуміла самостійно довести цей факт у філії Приватбанку та отримала повернення вкрадених у мене коштів! Так само я стала жертвою недобровісного страхового агента, але і в цьому випадку, завдяки докладеним зусиллям, відстояла своє право на повернення мені коштів по цій невдалій угоді! 
Тобто двічі я зрозуміла, як легко можна мене обманути, і як вперто я потім борюся за те, щоб відстояти свою честь та права!
Що ж, мені приємно, що це мені вдалось! Бо і в цьому проявляється не просто мій характер, а моя принциповість: я ніколи не візьму нічого чужого і ніколи не вдамся до жодного обману – це моя життєва позиція і вона буде непорушною до кінця моїх днів! Але й себе ображати, обманювати чи втягувати в афери, фінансові махінації, конфлікти чи інтриги й плітки нікому не дозволю! 
На жаль, протягом цілого року я майже не виходила з недуг… І наприкінці року суттєве загострення післятравматичного стану, який вже триває 6 років, псує загальне враження від цього насправді дуже щасливого для мене року. Мене ще чекають додаткові обстеження та тривале лікування… Але як казала Скарлет О’Хара: «Я подумаю про це завтра!»…
Найважливіше те, що цей рік остаточно сформував мене як особистість: я обрала шлях творчості, шлях захоплення красою життя! 
Я люблю природу, люблю рідний край і вірю в щастя та надіюсь на покращення умов проживання саме тут, в Україні! А зі свого боку буду докладати зусиль, як громадський діяч, цілком аполітизований, до речі, і як митець, щоб ці зміни були відчутними в першу чергу саме в нашому мисленні та підходах до вирішення проблем! 
Дякую Богові за 2015 рік і всім тим людям, які прикрасили цей рік своєю увагою до мене, своєю любов’ю, турботою, дружбою, опікою і своїми лайками на ФБ! 
Всіх Вас люблю! Бережіть себе, пізнавайте рідний край, любіть дерева і шануйтеся, друзі, бо ми того варті! 
Зі Святим Миколаєм ВАС! Нехай цей щедрий Святий принесе Вам усім чимало подаруночків, а Україні – зцілення від усіх її страждань та мук! 
У нас попереду ще довга дорога разом! 
18.12.2015 р.