Їздила на прощу до Києва на День народження нашого Патріарха Київськогоі всієї Руси-України Філарета. Я вперше була в Володимирівському патріаршому соборі, і мені пощастило побачити справжнє величне дійство святкового богослужіння, на якому був весь духовний цвіт нашої Української Православної Церкви Київського Патріархату: митрополити, архієпископи, єпископи, ієреї... Патріарх зауважив, що відчуває любов усіх своїх духовних дітей! Так, це справді відчувалось: такі красиві голоси і такі красиві серця в унісон славили ім’я Господнє, а потім співали дорогому Патріарху «Многая літа»!

Це найкрасивіше День народження, яке я коли-небудь бачила! І особливо було прекрасно, що Патріарх в цей День вкотре сказав нам, усім своїм дорогим дітям важливі слова мудрого повчання, ЯК потрібно угодно Господній волі прожити свій земний шлях, і ці слова супроводжуватимуть кожного з нас до останніх днів. Дякую Вам, дорогий Предстоятелю! 

http://cerkva.info/uk/news/patriarkh/3051-84.html

…Я преклонилася перед мощами святої великомучениці Варвари та святого Макарія Митрополита Київського. І раптом вічність і час в мені в одному ритмі залунали… Кажуть, Господь найближче буває саме тоді, коли тобі найважче. Але тоді, коли ти прагнеш бути якомога ближче до Бога – Він теж наближається, Він наближає небо назустріч окриленій душі…

… А потім біля собору до мене підлетів голуб і глянув мені в очі… Він знав, що я його побачу… просто я завжди в місті помічаю голубів і собак, і котів… В місті моя увага найбільше концентрується на природі, вона найбільше кидається в вічі, можливо, на фоні міської суєти… Пригадую, як одного разу у Львові протягом 3 секунд і трьох кроків мене тричі торкнулися три різні голуби: один (світлий) – голови, другий (сірий) – правого плеча, і третій (темно-сірий) – коліна. А якось прямо в церкві до мене підлетіла пташка маленька, і дивлячись в вічі, заспівала…  

… Поїхала на Хрещатик пообідати в «Здоровенькі були». А там – теж голуби, які, мабуть, кожного гостя зустрічають з особливою привітністю… (прикро, що їх немає кому підкормлювати! Вони видались мені геть голодними!) Я пообідала в цій україномовній ресторації, і про голубів теж не забула, придбала декілька шматочків хліба й з радістю їх покормила.

Майдан Незалежності в цей день здався мені доволі самотнім. В «Глобусі», як завжди, сподобалась виставка-продаж картин, які з радістю оглядають поодинокі гості Майдану. Приємно вразило, що я вперше за стільки років (востаннє я була в Києві в 2007 році восени), частенько чула на вулицях міста українську мову. Красиву, справжню, літературну… (Цей факт теж неймовірно прикрасив мій духовний настрій!)

А потім душа спрямувала мене на станцію «Золоті ворота», де я, власне, й помилувалась ними, й раптом вирішила прогулятись вулицею вгору: звернула увагу на червоного кольору будівлю, схожу на церковну. Підходжу ближче – а там виставка точних копій (списки) чудотворних ікон з Афону, виконаних самими афонськими монахами. Дуже вразила ікона «Всецариця» (я давно хотіла її побачити, та як це саме та ікона, до якої я молилась і читала акафіст, коли тато помирав від раку - і Богородиця сподобила тата великою милістю християнської благої кончини!), а також ікона «Милостива». Я дуже вдячна Святому Духові, який спрямував мене до цього виставкового залу, і який, мабуть, явив свою милість також і біля Володимирівського собору у вигляді привітного й милого голуба.

Потім, остаточно довірившись своїм ще не дуже втомленим ногам, я вирішила прогулятись далі і пішла дорогою прямо від Золотих воріт, вийшовши аж до Софіївки, чим неймовірно втішилась, бо саме там й хотіла побувати. Підійшла до могили Патріарха Володимира, помолилась й поцілувала замерзлий надгробок. (Жаль, не мала з собою свічечки, хоча, вона, мабуть, не горіла б, сніг почався)…

Андріївським узвозом спустилась до Гостинного двору, а вже потім на вокзал…

Пролетів цей радісний день – це мій Різдвяний подарунок: здійснилася моя мрія побувати в Володимирівському соборі на Патріаршому богослужінні! (На Різдво ми поїхали з мамою до брата в лікарню в Чернівці і мама подарувала мені рожеву троянду. Того дня був мороз, тому пелюстки квітки трішки підмерзли, але саме ця троянда майже два тижні не в’янула, а потім немов завмерла в якійсь таємничій вічній красі. Такою я її й помістила в Біблію, де вона дуже вдало збереглася, саме для картини (люблю створювати пластилінові картини з квітами чи листочками).

Саме цю «Різдвяну троянду» я й подарувала Патріарху. (Хоч і не особисто. Засоромилась особисто, тому попросила архімандрита Марка, настоятеля Шипинського монастиря з Буковини, якого саме побачила в соборі...

http://gazeta-bukovyna.cv.ua/archive/22.04.2011/9.html ).

Поверталась я зі смутком, бо мені несподівано захотілось залишитись ще хоча б на декілька днів в столиці моєї рідної України. Я вперше відчула себе в столиці саме України, а не в провінції Російської федерації, як було влітку 2007-го, коли я жила в Києві.

Ця зима 2013 – незвичайна. Ця зима – для очищення української землі. Давайте не втрачати час! Нехай він зіллється в єдиному польоті з вічністю до Нашого Творця – Господа Ісуса Христа!

Поможи нам, Боже, пам’ятати про всі Твої ласки й щедроти, які Ти милостивою рукою виливаєш на нашу рідну УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ! Бережімо УКРАЇНУ, браття й сестри!

І Многая Літа нашому славному Патріарху Філарету!     

23.01.2013 - 24.01.2013 р.