Отже, минає 45-й день Майдану. Знову неділя. Вранці церковна громада знову молилась за Україну. Ми всі в очікуванні бодай якихось важливих подій: і ті, хто на Майдані тримає оборону, і ті, хто знову зібрались на чомусь скасоване Народне Віче, і ті, хто спостерігає із хвилюванням за подіями в Києві. 

На перший погляд здається, що очікування марні. Влада залишається цілком глухою, крім поодиноких випадків, коли помічає автопробіг, але тільки для того, щоб знову залякати людей. Що вона хоче таким чином довести нам усім? Свою всевладну спроможність якомога нахабніше відреагувати на те, що хтось «мешает им жить»?

Та про їхнє нахабство вже не просто легенди ходять, а справжня відраза до них усіх разом узятих. 

Непокоїть найбільше те, що вся українська політика не відповідає рівню очікувань громадян. Ні опозиція, ні влада не дають відповідей. Влада продовжує брехати – тому її так само не чують, як і вона громадян, а опозиція продовжує грати в гру «три гетьмани», кожен з яких тим чи іншим чином викликає сумнів у спроможності «гетьманування».

Тому в цій ситуації можливий лише один вихід: продовжувати стояти на Майдані, дати можливість заявити про себе новим обличчям в політиці. Неодмінно хтось із потенційних нових лідерів нарешті заявить про себе і запропонує свій рішучий крок для повалення нинішньої системи і створення нової потужної структури управління державою, яка зможе задовольнити сучасні виклики державотворення.  Він просто не витримає й надалі спокійно реагувати на цю політичну бездіяльність.

Саме так: зараз в Україні не працює політика, не зважаючи на те, що звідусіль лунають якісь заяви і ніби-то пропозиції. 

Політика повинна формуватись у два способи: адекватна реакція на подію або формування подій. Для громадян основне зараз - формування подій активних і з серйозними наслідками. Якщо реакція на подію неадекватна – ініціативу перехоплює той, хто спричинив подію, і таким чином продовжує вести свою лінію в боротьбі із застосуванням тих форм і засобів, які приведуть цю лінію до перемоги.

Отож, якщо влада неадекватно реагує: мовчить і ніяк не діє, громадяни повинні тиснути далі і діяти ще активніше. Найважливіше повністю захопити свій форпост – тобто Київ!

1). Оголосити на Майдані збір підписів про визнання влади в Києві недійсною і про проведення виборів київського міського голови. Оголосити про повернення йому повноважень, забраних президентом у незаконний спосіб. 

2). Продовжити автомайдани по цілій Україні.

3). Застосовувати бойкот товарів та послуг тих бізнесменів (брендів), які свідомо підгодовують антинародну владу. 

4). Створити групи людей, які в рамках ВО «Майдан» виконуватимуть просвітительську програму діалогу з Півднем та Сходом України. І не лише в період різдвяних свят, а й на довготривалу перспективу. Активісти повинні мати всі необхідні засоби: транспорт, підготовлені виступи, заздалегідь анонсовані зустрічі з громадами сіл та міст в центрі чи на конкретних місцях зустрічі (клуб, школа, лікарня, завод, фабрика і т.п.).

5). Підготувати базу для спостерігачів та членів виборчих комісій з перевірених надійних людей, яка повинна бути єдиною і також створеною на базі ВО «Майдан».

6). Запропонувати ВО «Майдан» провести всеукраїнські вибори кандидата в президенти спочатку серед учасників Майдану, а потім серед усіх українців, які готові взяти участь в такому голосуванні. Виставити єдині вимоги до кандидата в президенти. За результатами такого голосування висунути єдину кандидатуру, як піде на президентські вибори-2015.

ВИСНОВОК: цей період – практично рік – ми повинні застосувати якомога раціональніше в боротьбі з нинішнім режимом, запропонувавши всьому Народу ті спільні підвалини і платформи для нашого спільного майбутнього, які будуть справді відкритими, прозорими, ініційованими самими громадянами і тому, як наслідок, здійсненними!

Бажаю успіху усім нам!