Тут чергова спроба донести єдність християнського та національного! Україна ж, беззаперечно, – християнська держава! Провідною та непомильно релігією для більшості українців було і є – християнство на основі Канонічної Вселенської Христової Церкви – католицької та православної конфесій! Це факт, який не можуть (але хочуть) заперечити вороги Бога та України, намагаючись зруйнувати основу державності української нації!
Що то є «нація»? За визначенням основоположника українського націоналізму Т.Шевченка – українська нація – це «мертві, живі і ненароджені, в Україні і не в Україні сущі…». Нація – це наші попередники, нинішній народ та нащадки, які житимуть після нас! І саме для вшанування пам’яті минулих поколінь, створення гідного життя сучасників та забезпечення вільного буття нащадкам ведуть свою боротьбу націоналісти. «Українська Нація зродилася тоді, коли в її обороні впала перша краплина червоної української крові на чорну українську землю» (символізує стяг українських націоналістів).
«Найтісніше єднання людей виникає із їхньої духовної однорідності, зі схожого душевно-духовного укладу, зі схожої любові до єдиного і спільного, з єдиної долі, яка єднає людей у житті і смерті, з однакового бачення, з єдиної мови, із єдиної віри і спільної молитви… Кожний народ має інстинкт, даний йому від природи (а, значить – і від Бога)… Так, кожний народ по-своєму єднається у шлюбі, народжує, хворіє і помирає; по-своєму лінується, працює, хазяйнує і відпочиває; по-своєму сумує, плаче і нудьгує; по-своєму посміхається, сміється і радіє; по-своєму ходить і танцює; по-своєму співає і створює музику; по-своєму говорить, декламує, жартує і красномовствує; по-своєму спостерігає, споглядає і створює живопис; по-своєму досліджує, пізнає, міркує і доводить; по-своєму бідує, чинить благодійність і виявляє гостинність; по-своєму будує домівки і храми; по-своєму молиться і геройствує; по-своєму воює…» – так прекрасно описує суть нації російський філософ І.Ільїн. Тобто – Бог створив усі нації із їх особливостями. Наша віра, земля, мова, культура, звичаї і традиції – це дар Божий і хто не береже Божий дар та несе розділення – той зневажає Творця і є ворогом української нації!
Так є, що постійно протягом усіх віків безбожні представники одних націй прагнуть покорити інші! Історія нашого народу багата історичними фактами агресії з боку чужинців! І тут, як настанова для націоналістів та застереження для ворогів сказано «Хто візьме меча, від меча й загине» (Мат.26:52). Так діє націоналізм в справі захисту своєї нації...
Про суть націоналізму. «Саме слово «націоналізм» в політичну літературу впроваджене наприкінці XIX ст. Проте це не означає, що до цього не було й націоналізму! Навпаки, націоналізм є явище, нерозривно зв'язане з існуванням народів і в різні часи, залежно від потреб часу, [націоналізмом були авт.] – оборона роду, віри, демократії, династії тощо» - пише С.Ленкавський. Він же й дає його означення: «Націоналізм — це діяння в інтересах власної нації і мислення інтересами та світоглядом свого народу». Тобто це, найперше – безкорислива праця людини для блага своєї нації, друге – це спрямування всього свого творчого потенціалу для її добра! Націоналісти, усвідомлюючи потребу своєї праці-боротьби на благо нації, з власної волі для добра ближніх жертвують вільним часом, статками, часто ризикуючи втратити волю, здоров’я чи навіть життя...
«Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець» (Соб. Посл. Ів.4:20). Звідси питання – як має ставитись послідовник Христа до діяльності тих, що гноблять його ближніх? Чи може правдивий християнин, який справді любить свій народ, байдуже спостерігати знущання над ним та знищення дарів Божих? Напевно що – ні! Християнська любов до Бога має бути вираженою у любові до ближнього! «Ніхто більшої любові не має, над ту, хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:13). Тому, навіть ціною власного життя, християнин повинен боронити свою націю! Тоді такий християнин буде правдивим, і тоді він буде націоналістом! Це є християнською основою націоналізму!
Християнин-націоналіст, ризикуючи власним життям, навіть кулею зупинить ворога своєї нації! Інакше загарбник і далі вестиме свою гріховну діяльність, знищуючи ближніх, сіючи страх і страждання. Хіба це не є дотриманням заповіді «Не вбий»? Адже не вбивши того, хто несе смерть ближнім, людина допускає нові вбивства – і стає причетною до наступних безневинних смертей! Деякі псевдохристияни згадують «підставляння другої щоки». Але ж це сказано «коли тебе вдарять», а не – коли над тобою і ближніми знущаються фізично або морально, чи – вбивають! Пацифізм є ворожим християнській моралі! Тому – ті, що називають себе християнами, але відмовляються боротись зі злом, брати до рук зброю з метою захисту ближніх — насправді, не люблять своїх ближніх, є лицемірами і боягузами! А сказано ще у Євангелії «не бійся»!
Слава Богу, що нині поки що немає потреби ставати на захист свого народу зі зброєю в руках! Проте, бути байдужим та бездієвим у час утисків теж не можна! Тому кожен правдивий християнин може знайти своє місце у націозахисній справі: хто молитвою – проханням Божої ласки для нації, хто словом чи листівкою – для поширення і зміцнення націоналізму, хто доброю справою – для захисту своєї Батьківщини…
Хто вважає себе правдивим християнином, обов’язково має бути націоналістом! Відповідно – хто стоїть осторонь справи захисту своєї нації – той не може називатись послідовником Христа, який «помер за всіх, щоб ті, що живуть, не жили вже для себе самих» (2 Кор. 5:15). Тому християни мають жити для Бога і своїх ближніх, які створені за подобою Божою і живуть духом Бога!
Нинішня складна суспільно-політична ситуація у державі є наслідком послаблення християнської моралі народу і його проводу. «Головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу» – писав М.Міхновський. Духовний провідник української нації Митрополит А.Шептицький каже: «Коли всі засади Євангелія є в народі загально прийняті, коли бодай велика більшість громадян живе християнським життям і поступає по велінню християнських чеснот... то ті труднощі, що зв'язані з верховним проводом, розв'язуються мирно і, за Божою ласкою, корисно для загального життя. Але коли тих умов немає… – на поверхню суспільного життя висуваються одиниці, нездібні бути провідниками, які тим самим приносять радше шкоду, ніж користь, бо замість дбати про загальне добро, вони дбають … про своє власне». Тому вже для захисту власного добра такий фальшивий провід і робить наступ на християнство (пропаганда збочень, наркотиків, розпусти, відкритий наступ єретиків та політичного інструменту Кремля Московського патріархату…) та націоналізм (пам’ятники катам, переслідування патріотів, знищення основи нації – мови…).
Будучи правдивим християнином, А.Шептицький долучився до створення УД «Галичина», яка відіграла важливу роль у захисті Батьківщини від більшовицької навали. Його слова «Немає майже ціни, яку не треба б дати для створення української армії» нині також мають усвідомити духовні провідники нації!
Ю.Вассиян писав: «Дорога до Бога лежить через Батьківщину». І саме цю дорогу мають бачити перед собою християни. Підтвердженням є слова Провідника української нації С. Бандери «Мета життя людини – це наближення до Бога!». Прикладом для нащадків є його життя і смерть! Слово «бандерівець» і нині заставляє тремтіти ворогів, адже з бандерівцями «Бог і Україна!». Націоналізм був і є доповненням християнської моралі людини у справі захисту своєї землі!
І нині від нас теж залежить те, чи зможемо ми бути гідними християнами і захистити дані нам дари від Бога!? Чи зможемо вберегти свій народ від зла, що наступає на українську націю у духовному, культурному, мовному, соціальному, інших напрямках?…
Найвищою ж метою діяльності християн-націоналістів має бути – здобуття, закріплення та розбудова Української Соборної Самостійної Держави! Українці мають таки стати господарями на своїй Богом даній землі!
Слава Богу! Слава Україні!
Березень, 2012 р. Андрій Подільський
ОЛЬГА ІЛЮК
