Прочитала статтю «Головний біль Ванзуряка: у Заставні своя кадрова революція» про те, що найбільше неспокою нинішньому голові ОДА Роману Ванзуряку задають саме кадрові революції. І пригадала, як у 2006 році не хто інший як Роман Ванзуряк попросив мене, на той час слухача Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України (який він закінчив роком раніше) написати статтю про кадрові проблеми… От ніби відчував, що доведеться ще не раз обпектися й самому об цю тему…

Але мене ось що дивує: 2006 рік! Статтю я таки написала, бо й самій було цікаво висвітлити цю тему! В «Часі» вона довгенько висіла в «топах», але якщо її зараз просто процитувати – вона ЗНОВУ БУДЕ АКТУАЛЬНОЮ! Тому, цитую: «Повсякчас наші постреволюційні сподівання розбиваються об глуху стіну обставин. Але варто пильніше придивитись до них, як відразу ж стає помітно, що ці обставини створюються штучно тими людьми, яким це вигідно в першу чергу. Йдеться про кадри, залишені в спадок, – старі кадри. Їх набагато важче усунути зі своїх пригрітих роками місць, ніж організувати ще одну революцію».

Отже, ще одна революція, а точніше після Помаранчевої вже третя (податковий та мовний майдани), відбулася в 2013 році після відомих подій, які призвели до втечі Януковича з країни… Дійсно, легше було знову організувати ТРИ МАЙДАНИ, ніж очистити чиновницькі стойла від тих, хто й досі там біля корит…

Читаємо далі: «Вражаючим є той факт, що такі–от маленькі революції, наприклад, в районних адміністраціях, досі не відбулися. Арґументом проти, мабуть, міг би бути той факт, що вже з наступного 2006 року нам обіцяють адміністративно–територіальну реформу, яка одномоментно вирішить всі проблеми на місцях – РДА просто ліквідують, то навіщо ж зганяти людей, так би мовити, завчасно? Проблема полягає лише в тому, що реформу взагалі неможливо буде провести, якщо за її проведення візьмуться люди старої кадрової „ґенерації”».

НУ НІБИ В ВОДУ ДИВИЛАСЬ! Справді, з тими старими кадрами, які собі залишив Ющенко, адміністративно-територіальну реформу не вдалося провести, а нинішні обіцянки влади скасувати РДА та ОДА ЗНОВУ НЕ БУДУТЬ ВИКОНАНІ! Чому? Дуже просто, новому президентові це також буде невигідно, тому він цієї реформи, швидше за все, теж не проведе!

ПРОДОВЖИМО: «Кожному керівникові невеличкого містечка, селища чи району слід запам’ятати єдину річ: люди з минулого тягнуть назад у минуле, вони ніколи не підуть з вами щиро, пліч-о-пліч у майбутнє, адже воно для них чуже, незрозуміле, незвичне. У них інші моральні цінності. Вони чітко заявляють: нас примушували, тому зараз ми не маємо наміру просити вибачення за свою антинародну (антизаконну) діяльність. Ми не будемо просити вибачення ні перед нинішньою владою, ні перед громадою, яку ошукували, ні перед будь-ким іншим, – заявляють вони прямо в очі. Безперечно, довести цим людям абсурдність та аморальність їхніх тверджень практично неможливо, бо вони думають не про покращення роботи на користь громади, а лише про „тепле” крісло. Хоча б хтось з них написав доповідну записку згідно з Законом України „Про державну службу” до вищого керівництва про те, що їх примушують, дають доручення, які суперечать чинному законодавству? НІ! Що робити з такими кадрами? Чи можуть тут бути двоякі рішення? Мабуть, ні. Та й, зрештою, повертатись до цієї теми на дев’ятому місяці після Помаранчевої революції, коли навіть пересічному громадянинові зрозуміло, що лише ОНОВЛЕННЯ ВЛАДИ – ЄДИНА АКСІОМА УСПІХУ, направду, соромно, панове! Це вже не демократія, це — автократія підступних, аморальних держслужбовців, які замість того, аби старанно працювати, продовжують плести інтриги проти нової влади. Вони не можуть себе до неї зарахувати. Вони НЕЗДАТНІ за своїм інтелектом, радше, його відсутністю, зрозуміти, чому тоді, коли вони виконували вказівки згори, порушуючи при цьому букву Закону та норми Конституції України, інші звільнялися з такої „роботи” і йшли в опозицію. Злодіям і брехунам не дано усвідомити, що можна працювати чесно, заради загального громадського блага. І не викликає сумніву, що сльози цих „використаних”, як вони себе величають, крокодилячі».

Тепер такі крокодилячі сльози можна помітити в державній пресі про те, що в рай лікарнях збирають персонал на захист свого керівництва… Про те, що відділи освіти на захист своїх директорів шкіл збирають підписи вчителів та дітей… Це було б смішно, якби не було так грішно! Бо, вибачте мені, ці люди, залишившись при посаді, НЕ ПОНЕСУТЬ жодної, навіть адміністративної відповідальності за те, що довгі роки розкрадали державні бюджети, будували та купували собі за вкрадені гроші дачі та будинки, розважались чужими долями: «за хабар прийму на роботу, а без хабара – гуляй вальсом!», звільняли людей з роботи за «власним усмотрєнієм» саме для того, щоб на звільнене місце знову прийняти когось за хабар!

Ну і найцікавіше зі статті-2006 року: «Наш президент був абсолютно правий, стверджуючи, що вибори 2004 року – то вибори моральних цінностей, вибір між добром і злом, шляхетністю і підлістю, чесністю і брехнею. Отож, бачимо, що ці вибори продовжуються й досі. Вибирати тепер доводиться вже в системі державної влади: залишати перефарбованих лисів чи гнати їх у три шиї, доки не „прославили” себе, громаду, наміри Народного Президента».

ЯКІ Ж НАЇВНІ БУЛИ МОЇ ДУМКИ, які чисті і які наївні! Саме цей бандюга, якого я назвала щиро «народним президентом» і став основним фарбованим лисом: не просто повернув майже утікачів Януковича і Ко назад в Україу, а ще й заявив, що «кожен, хто зайде в мій кабінет президента – ніколи не сидітиме в тюрмі»! Я думаю, прийшов час самому Ющенкові посидіти в тюрмі, бо саме з його подачі ця мерзота Янукович став Президентом, а тепер з божевільним Путіним розриває Україну на частини!

І на завершення: «На мою думку, двері державних установ повинні наглухо зачинитись перед такими лисами. Але, попри віру в це, почасти доводиться ставати свідками того, як в окремих райдержадміністраціях такі люди нишком осміюють нову владу, чинять перешкоди на її шляху. Дарма. Сміється той, хто сміється останнім ! І саме на Майдані ми вже довели, чого насправді вартуємо!»…

Так, але поки що з нас знову насміхаються СТАРІ КАДРИ! Сміливо так, вишукано, все ще з екранів телевізорів, все ще руками Турчинова призначаються люди старого ешелону, все ще повертаються в Міністерство внутрішніх справ та в Міноборони ті зрадники й вбивці, які розганяли Майдан, нехтували законами України, розкрадали майно Армії!

А нині ми маємо справжній апогей цього свавілля: жодного закону про люстрацію й ДОСІ НЕ ПРИЙНЯТО! Ніхто з чиновників не поніс відповідальність…

А тим людям, які знали ще в 2006 році, щоб без кадрових революцій неможливо провести якісно жодної реформи і змінити життя українців на краще, тепер знову сохне голова: З КИМ ПРАЦЮВАТИ І ЯК ПРАЦЮВАТИ!!!

Що ж, робимо висновки самі – революція не завершилась, бо й досі не проведена основа цієї революції: КАДРОВА ПОЛІТИКА має бути кардинально іншою! Не лише закон про люстрацію, а внутрішня установка кожного начальника на свою власну люстрацію: лише чесність і принциповість – інакше прийде час, коли кадрова революція змусить втікати з України всіх без винятків тих, хто не виправдав сподівань людей!

І постскриптумом хотілося б поділитися пекучим болем: до мене звернулися з проханням від імені дітей Карапчівського інтернату написати до Міністерства освіти запит про звільнення директора цього інтернату, яка зложиває алкоголем, розкрадає бюджетні кошти, (за які будує новий двоповерховий будинок!), негативно вливає своєю аморальною поведінкою на освітньо-виховний процес в школі… Я б хотіла, щоб вже невдовзі, ми стали свідками того, що такі скарги не залишаються непоміченими, і що всі інші актуальні проблеми, пов’язані з кадровими питаннями, вирішуються не кулуарно, а чесно і прозоро! Дай Бог!

http://www.chas.cv.ua/31_05/6.html