Я довго не могла зрозуміти, кому вигідний цей конфлікт в «замороженому» вигляді і перетворення Донбасу на Абхазію, але після прочитання коментаря Балоги щодо Дебальцевого, нарешті відчула, що спіймала ниточку логічних висновків:

• Дебальцеве є стратегічним об’єктом завдяки своїй транспортній залізно-дорожній розв’язці, по якій РФ має змогу ешелонами  перевозити свої «гумкової». Тому, отримавши Дебальцево, ДНР на блюдечку, як бонус, отримує, по суті, весь Донбас.
• Кремлю було потрібно перемир’я задля того, щоб остаточно взяти Дебальцеве. В цьому вже не варто сумніватись.
• Після Дебальцевого, звідки йтиме і надалі зброя для продовження бойових дій з боку ДНР і ЛНР, буде захоплено і Маріуполь, і вся та територія, з якої українські війська відійдуть до позначеної лінії розмежування.
• Але РФ заявлятиме, що не причетні до цих бойових дій, і приборкати терористів вже не можуть. Тому з них «взяткі-гладкі», а от санкції – дурниця в порівнянні з тим, що Путін таки зумів вкотре обманути ЄС і дотиснути Донбас.
• Згодом ми можемо стати свідками того, як вся Донецька і Луганська області будуть поступово завойовані терористами.
• На жорсткіші санкції проти Росії ЄС не погодиться, а США вирішить, що дотримання мінських домовленостей, все ж, відбулося, адже добровільна здача Дебальцевого буде виключно рішенням української влади. Тому, якщо українська влада не захищає свої території, то навіщо їй зброя США, і навіщо тоді США  «сваритися» з РФ через зруйновану Україну?

Отже, зараз вирішується доля не лише однієї транспортної розв’язки (в чиїх рука вона буде!), а доля всієї країни. І, як неодмінно покаже невблаганний час, - доля окремих європейських країн, які й досі не розуміють, з яким небезпечним ворогом вони зіштовхнулися, і навіть осмілились вже цілий рік допомагати Україні своїми ведмежими корисливими послугами.

Вже не секрет, що заморожений конфлікт на Донбасі грає також і на руку ЄС: є можливість Україні постійно відмовляти в безвізовому режимі, відмовляти в поглибленій економічній співпраці і просто – тримати «на гачку», як окрему територію, яку краще взагалі перетворити на буферну зону між цивілізованим Заходом і корупційною Азією.

Ми так і залишились для світу – корупційною зоною великої Росії, яка зуміла всіх поставити на коліна перед своєю черговою примхою завойовувати території з метою відновлення радянської імперії. 

Такий негативний прогноз цих останніх мінських домовленостей. Підозр в тому, що це вигідно лише окремим гравцям, і що ЄС таки боїться Кремля, чимало. Якщо це так, то ми в дуже скрутному становищі і скоро бандерівська мужність воювати на всі фронти явною зброєю, для нас може стати зразком, як треба вміти воювати на всі фронти і явною, і неявною зброєю; як треба діяти задля порятунку країни! Бо ніякі транші МВФ, ніякі гроші з ЄС чи США не допоможуть Україні подолати ворога, який точно знає наші слабкі місця! А наші слабкі місця, це, все ж таки, не відсутність грошей, а наша внутрішня політика по відношенню до своїх громадян, до своїх територій, до своїх нематеріальних цінностей, і до окремих пунктів зовнішньої політики, яка повинна базуватись виключно на інтересах Народу! Інакше після цієї ганебної поразки на чолі з теперішнім президентом Порошенком у війні з Кремлем, доведеться трактувати цей відтинок історії, як своєрідний геноцид нації: адже в АТО відправляються кращі сини і дочки нашого Народу. І після цієї поразки вони безумовно будуть деморалізовані, шоковані і, по суті,знищені, як та частина думаючої і сильної України, яка готова була життя покласти за перемогу в цій війні!

Ні, не дозволили. Навпаки – зробили все для того, щоб Донбас втратити остаточно.

Жаль.

Другого шансу для одужання Україна не матиме.

Подальші недуги очевидні:

• Розхитана політика щодо Донбасу призведе до такої ж незрозумілої позиції і на Харківщині, і на Дніпропетровщині. Подальший виток протистояння Кремль розгортатиме якраз руками Коломойського. Чи не цей пан згодом заявить, що саме Дніпропетровщина готова надати приклад всій Україні, як треба жити… Чи не про нього зараз пишуть, як про такого, хто може потім піти на Київ?
• Отже, всі нинішні рішення влади – це вирок цілій країні, жити їй далі, чи відключати від препарату штучного дихання… Адже всі ці перемир’я в Мінську – це ті препарати штучного дихання, які навпаки не давали пацієнту дихати і боротися за своє життя.
• Що ж, рецесія триває… війна лише розпочалась!