«Диваруки» - твір про долю двох людей, пов’язаних єдиним форматом світосприйняття – мистецтвом, але різними ціннісними поняттями: вже здобутим успіхом, який впливає на хід подій у житті, і успіхом, який лише повинен прийти завдяки докладеним зусиллям і пережитим подіям.  Ця історія розпочалася в славному місті Львові. Вони познайомились з-за незвичних обставин, не маючи можливості для продовження стосунків. Адже вона – заміжня, хоч і вважає свій шлюб помилкою, яка дорого коштує її поетичній душі. А він – талановитий син заможних батьків, який звик, що для задоволення не існує перепон. Художник і Поетеса – Він і Вона: їхні дотики до самопізнання, їхні сумніви і пошуки Бога… Їхня розлука і їхня печаль…

Це роман про тих, хто прагне пізнати більше, але неочікувані перепитії долі стають на заваді і цьому пізнанню, і навіть особистому щастю.

Всі ми знаємо, що успіх не дається легко, адже успіх - це не завжди те, що можуть побачити оточуючі, це ще й те, що ми переживаємо в собі і як ми сприймаємо довколишній світ. Це наше постійне здивування кожним новим днем, подарованим нам Богом, і наша вдячність, яку ми можемо реалізувати своїми почуттями та вчинками. «Диваруки» – люди, красиві душею, спраглі до саморозвитку, володарі природного дару - красою та витонченістю рук… Недаремно кажуть: через красу рук ми пізнаємо красу душі людини, а лінії на долоні можуть розповісти про долю, і тільки сама людина обирає собі шлях, яким або вдосконалить себе і стане «диваруком», або втратить цю свою унікальну якість в рутині буденного життя. Диваруки – це люди, які вміють дивувати і вміють дивуватись!

Класики кажуть: ми тоді усвідомлюємо, що перед нами геніальна річ, коли вона в першу чергу викликає справжнє здивування.

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ РОМАНУ

Доля цього роману і, зокрема, його назви справді несподівана. Ще під час навчання на філфаці, на першому курсі, (1996), я зрозуміла, що МОЖУ спробувати намалювати обличчя, не зважаючи на те, що раніше не навчалась в художній школі і взагалі не знаю правил написання картин.  Я взяла звичайний простий олівець і створила свій перший портрет. Це був портрет відомого актора Леонарадо ДіКапріо. (Таким дивним чином цей актор і в подальшому відіграв певну незвичну роль у створенні «Диварук»). Приблизно в той же період мого творчого становлення, як художника і поета, народився і мій малюнок з дуже дивними руками: вони переплились між собою і немов заманювали у незбагненний світ МИСТЕЦТВА! Світ, у якому тобі нічого не належить і, водночас, належить ВСЕ! (Саме цей малюнок став обкладинкою і самої книги!)

І ось ця фраза "дивні руки", що жила в мені і малюнком, і думкою, і внутрішнім спостереженням, несподівано переросла у єдине слово - "диваруки"... І коли перші сторінки твору отримали продовження в наступних, я зрозуміла, що пишу ДИВАРУКИ. Я зрозуміла, що це і буде мій перший роман – розповідь про дивних людей, про їхні незвичні долі; про дотики цих їхніх дивних рук і збіг обставин та фатальностей; про здобутки і втрати; про те, що ми помічаємо в повсякденній рутині, і на що затуляємо очі...

Але роман у першопочатковому вигляді був неготовим до друку, я розуміла це й сама, хоч відгуки перших читачів-друзів обнадіювали не здаватись і працювати над текстом далі. Згодом я забракувала цей сюжет повністю і відклала роботу над ним до кращих часів. Як виявилось пізніше - до 2013 року.

Ще в 2011 році, після певних серйозних подій в моєму житті - черговий сердечний напад, довге лікування, цілковите переосмислення себе, і, як наслідок, бажання позбутися всього, що не викликає симпатії розбудженої душі, - я знищую всі копії роману "ДИВАРУКИ".

Та невблаганний час приніс мені 2013 рік… На екрани вийшов фільм з Леонардо ДіКапріо у головній ролі - "Великий Гетсбі" за одноіменним романом Френсіса Скотта Фіцджеральда. (Мушу зауважити, що багато натхнення і роздумів я, з самого дитинства, черпаю не лише з книг чи музики, а зокрема, і з фільмів). Сталося так і цього разу. Цей фільм пригадав мені моє студентське враження від роману Фіцджеральда "По той бік раю"... І от, я тримаю в руках книгу "Великий Гетсбі", а згодом спонтанно читаю "Ніч ніжна" цього ж автора. І починаю розуміти, в чому була моя помилка ДИВАРУК. Я пригадую, що колись майлом надсилала роман другу, і дійсно знаходжу серед «відправлених» листів єдину збережену копію рукопису. Прочитавши його, відразу бачу недоліки і протягом року – з червня 2013 по липень 2014 - практично повністю переписую твір.

Ось так народились мої «ДИВАРУКИ».

Ця книга здивує Вас тим, що в ній звичайне життя розкриває таємниці народження дечого незвичного в людині – таланту, який окрилює і рятує, дарує зустріч з Богом і продовжує саме життя… Або ж того таланту, який безжально вбиває втіху від процесу творення, і згодом призводить до самознищення…

Чи це сама доля така? Чи це суто наш вибір людський? Чи ось так просто розвинувся сюжет, але «Диваруки» – це світ переживань жіночого і чоловічого талантів, які, все ж, не можуть тривати в спільній єдності творення довгий час, і тому кожен іде своїм шляхом…

ПЕРЕДМОВА ДО РОМАНУ:

 Серце дівчини настільки повинно бути заховане в Бозі,

щоб він шукав ЙОГО, аби знайти її.

В епоху всюдисущого Інтернету, і надто пришвидшеного ритму життя, неймовірного доступу до інформації та файлообмінників на будь-яку тему й задля будь-якої розваги, людина раптово стикається із проблемою перенасичення усім тим, що здавалося б, мало принести їй насамперед почуття щастя та благополуччя. Але саме в той момент і відбувається найскладніше: трагізм сучасної людини. Маючи дозвіл на будь-який вид щастя, вона отримує лише його ілюзію. І в момент усвідомлення цього, втрачає найменшу надію пізнати, в чому ж воно повинно полягати, або чому замість того, щоб бути щасливою згідно встановлених правил цього поняття, (а в кожної епохи воно своє!), вона навпаки нещаслива?

Втрачені покоління, втрачені дитинства, втрачені сподівання…Це все – епоха 21 століття. Діти не помічають природи, бо живуть віртуальними іграми; люди не мають часу для спілкування з реальними друзями, бо їх час займає спілкування з віртуальними; професії в Інтернеті більш привабливі, ніж щоденні комунікації в коллективах; кохання по мобільному значно легше і активніше сприймається, ніж постійне прагнення один одного в реальному часі та вимірі…

І водночас, можливості людські виходять за рамки дозволеного: нагода полетіти в будь-яку країну в той же момент, коли з’явилось таке бажання, відразу ж переносить твої думки і враження в інший світ та миттєво відволікає від тієї теми, що болить…. Люди втікають від себе, шукають щастя там, де його нема, і не помічають там, де можуть знайти. Безліч спокус як віртуального виміру, так і реальних подій, роблять людину заручницею власних примх та підживлюють пороки й нівелюють чесноти.

Порядність сімейного затишку, благополуччя дітей, повага до батьків, активне спілкування з молодим поколінням, християнська мораль та цінності – все це ми тепер намагаємось відшукати в посібниках у Google… Але ні на мить не замислюємось над тим, що наше прагнення до досконалості життя матеріального, побутового аж ніяк не може замінити прагнення душі пізнати духовне.

Інтелектуальні умовиводи, поради різноманітних філософських течій, сучасних чи древніх, спонтанність у виборі життєвого шляху, матеріальний комфорт чи соціально-правова захищеність - ніщо з цього не дає нам гарантій для почуття внутрішнього щастя, хоча у правильних пропорціях все це мало б надати нам таку гарантію, і справді мало б зробити людину щасливою! Сучасну людину 21 століття!

Проте, коли автор цієї книги спілкувався саме з людьми такого рівня життя, мусив констатувати факт протилежного ефекту. Люди з високим рівнем життя і добробуту, значними успіхами у власному житті, опинялись біля розбитого корита своєї душі і не помічали навіть того добра, яким благополучно користувались.

Цей роман про вибір людини: жити як всі, чи шукати себе… Відвойовувати свій простір у величезного світу можливостей та спокус, відвойовувати власне розуміння і свою ідентифікацію… І саме в цьому своєму вимірі оцінити красу життя не прочитаними в когось словами, а власним відчуттям та розумінням. Власною оцінкою та прагненнями зберегти і примножити цю душевну красу!

І тільки в цій боротьбі нарешті приходить розуміння СПРАВЖНІХ можливостей для формування СВОГО ЩАСТЯ!

Пізнай Справжнє, повір в Істинне і полюби Вічне – і тоді ти пізнаєш Бога в собі, відчуєш ціну щастя і отримаєш безцінний дар… В чому полягає цей дар – нехай кожен читач визначить для себе сам; якою ж ціною дається він – нехай кожен це відчує власним серцем; і як втримати його у долонях – нехай кожен вирішить для себе індивідуально!

Мої «Диваруки» - лише щире поривання автора в цьому допомогти!

P.S.: Сердечно запрошую всіх на презентацію, про місце і дату якої згодом повідомлю.

Все ще залишається актуальним запрошення друзів та знайомих стати спонсором цього видання! Пишіть мені у приватні повідомлення на моїй сторінці у фейсбуку. 

Хочу щиро подякувати тим, хто вже взяв участь у публікації книги: своїй дорогій матусі - Марії ІЛЮК, колезі - відомому львівському журналісту Андрію Болкуну, Денису Кулішу, який підтримав мій проект виходу книги в світ, Олександру Кучабському за віру у мій талант і спонукання до публікації цього роману, а також подрузі дитинства - Валентині Муздибаєвій та всім тим, хто віри в успіх цієї книги!

 - МАЛЮНОК "ДИВАРУКИ" (1997)