ХРЕЩЕННЯ

Ідіте, навчіте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа

(Мф. 28, 29)

Святому хрещенню передують особливі молитви. В перший же день, по народженню маляти, Св. Церква устами священика творить молитви у постелі породіллі про спасіння матері і немовлятка, про прощення гріхів, так як всі ми «в беззаконнях зачинаємося і в гріхах народжуємося» (пс. 50). Священик молиться також і про те, щоб Господь укріпив сили матері та її немовляти, послав їм янголів світлих, зберіг від всякого злого умислу. В цей же час священик дає немовлятку ім’я на честь святого, в день якого він народився, або на день хрещення дитини. Проте ім’я новонародженому можуть вибрати і батьки. «Святе ім’я» є першою і самою головною власністю дитини і дається йому для того, щоб він, ставши дорослим, вивчив життя свого святого, наслідував його чесноти, звертаючись до нього в молитвах, а святий був би йому небесним покровителем перед Богом. Тому батьки, або опікуни, повинні придбати для немовлятка іконку його святого і житіє та навчити його з часом молитві: «Святий угоднице Божий, (ім’я), моли Бога за мене». В день свого ангела (в день іменин) належить відслужити святому молебен і потім, по можливості, надати допомогу бідним. День іменин потрібно провести тверезо й свято, щоб не засмутити й не образити свого небесного покровителя.

На восьмий день після народження, або раніше – якщо немовлятко слабке, не говорячи про інші поважні причини, відбувається таїнство хрещення. Без хрещення немає спасіння (Мр. 16, 16), не можна належати Церкві Христовій і ввійти до Царства Божого (Іоан. 3, 5).

Хрещення – це двері до Церкви Христової, тому нехрещеному не можна приймати Св. Причастя та ін. таїнства. При хрещенні віруючий, або дитина по вірі батьків чи опікунів, відрікається від диявола та всіх його справ, і при трикратному зануренні в освячену воду в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа (Мф. 28, 19), очищується від усіх гріхів, тобто, успадкованого гріха (Адамового) та гріхів особистих, і разом з тим народжується для життя духовного, святого. Православне хрещення «єдине», так як звершується один раз в житті, подібно до того, як один раз людина на світ народжується від матері. На охрещеного вдягається біла сорочка в знак його чистоти душевної і покладається на нього хрест в знак того, що він в житті своїй повинен терпляче з надією на Бога нести свій хрест (труднощі життєві) до самого гробу.

При хлопчикові хрещений батько чи кум повинен обов’язково бути православним, а при дівчинці – православна хрещена мати, так як вони зобов’язуються перед св. Церквою турбуватися про виховання своїх хрещеників в православній вірі та благочесті.

Якщо новонароджений дуже хворий, а священник надто далеко чи знаходиться у відрядженні, то дитина повинна бути терміново охрещена православним благочестивим християнином (мужчиною) або ж християнкою (жінкою). В таких випадках над приготовленою водою читаються початкові молитви (див. «Коротке молитовне правило») і «Вірую», а потім дитину занурюють тричі у воду, як написано вище, кажучи при цьому: «Охрещується раб Божий (або раба, тут назовіть ім’я), в ім’я Отця, Амінь (занурення 1-й раз у воду) і Сина (2-й раз у воду занурення), і Святого Духа, Амінь (3-й раз у воду занурення)». Якщо дитина не тричі занурена у воду, або вона охрещена не в ім’я Отця і Сина, і Св. Духа, - таке хрещення не дійсне, і його потрібно повторити, тобто здійснити в точності згідно вказаного вище.

Якщо після охрещення, яке провів мирянин, хворе немовля залишається живим, то священик доповнює таке хрещення молитвами та здійсненням таїнства миропомазання.

Хрещених немовлят потрібно якомога частіше брати до церкви для св. причастя (про що повинна турбуватися також і хрещена мати), виключаючи ті великопісні дні, коли немає Літургії або коли здійснюється Літургія наперед освячених дарів (див. Богослужіння). Підносячи до Св. Чаші дитину, потрібно тримати її на правій руці, розбудити, якщо спить, назвати ім’я дитини і потурбуватися про те, щоб вона не махала своїми ручками чи ніжками – для запобігання пролиття Св. Дарів.